| Олексій III Ангел | |
| грец. Ἀλέξιος Γ' Ἄγγελος | |
 |
|
| Аспра Олексія III Ангела | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 1195 |
|---|---|
| Кінець правління: | 1204 |
| Попередник: | Ісаак II Ангел |
| Наступник: | Олексій IV Ангел |
| Дата народження: | |
| Дата смерті: | після 1210 |
Олексій III Ангел (грец. Ἀλέξιος Γ' Ἄγγελος, * ? — † після 1210 у Нікеї) — імператор Візантії з 1195 по 1203 роки.
Олексій III Ангел був другим сином Андроніка Ангела — племінника імператора Олексія II Комніна. Війська проголосили його імператором 1995 року, тоді, коли його брат Ісаак II Ангел був у Фракії на полюванні. Він схопив Ісаака у Македонії, осліпив і помістив у в'язницю.
Після отримання влади Олексій почав безладно роздавати гроші і посади, які Ісаак використовував для військових дій. Коли всі гроші закінчились, він став дарувати прохачам помістя, угіддя та різні громадські місця. Коли ж і цього не залишилося, то в хід пішли різні почесні посади. Незабаром імператор розпустив війська по домівках, не звертаючи жодної уваги на розграбування території імперії болгарами. Його дружина Євфросина пробувала запобіти таким діям, однак нічого не змогла зробити.
Олексій III виявився правителем слабким і нездатним. Всі думали, що після коронації та приведення справ у порядок імператор візьметься за зброю, вирушить у похід і негайно усуне не тільки всі поточні проблеми імперії, але і виправить помилки свого брата. Проте все вийшло навпаки. Немов досягнувши вже верху своїх бажань і отримавши те, до чого здавна прямував, він був цілком бездіяльний.
Тоді, коли на схід імперії нападали сельджуки, на північ у 1195/1196 роках болгари та валахи, імператор проводив час у своїх садах.
Коли у 1202 зібралися у Венеції європейські монархи на Четвертий хрестовий похід, Олексій, син Ісаака II втік з Константинополя й звернувся до хрестоносців за допомогою, обіцяючи об'єднати церкви і припинити розкол 1054 року. Він переконав їх, і на шляху до Єгипту хрестоносці 1203 року з'явилися під стінами Константинополя у 1203 році, проголосивши Олексія імператором Олексієм IV Ангелом. Почалася облога міста.
17 липня хрестоносці штурмом взяли місто. Олексій III Ангел спочатку сховався в палаці, а потім утік на човні з дочкою Іриною та казною у Фракію. Свою дружину та інших дочок залишив на завойовників. Ісаака II визволили з темниці й вивели знову на трон разом з Олексієм IV Ангелом.
Через деякий час Олексій III разом із Олексієм Мутцуфулом пробував відвоювати трон. Спроба не вдалася і Олексій разом із своєю дружиною Євфросиною, яка вже стала на його сторону, блукав Грецією поки не попав до Боніфація I Монферратського, який панував у той час у Фесалонікійському королівстві. Пізніше він блукав дорогами Епіру та Малої Азії, де його зять Ласкаріс чинив опір хрестоносцям. Олексій III звернувся за допомогою до Кая Хосрава І, султана Конії в одержанні корони для свого зятя. Ласкаріс отримав корону, однак Олексій тепер захотів її знову для себе. Після військової сутички Олексія було схвачено. Його заслали в монастир біля Нікеї, де він і помер.
Посилання[ред. • ред. код]
Біографія Олексія III Ангела у Hellenica(нім.)
| Візантійська імперія • Історичний Портал |
Константинополь | Константинопольський патріархат | Фема |
