| Валентиніан II | |
| Flavius Valentinianus | |
 |
|
| Бюст у музеї Стамбула | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 375 р. |
|---|---|
| Кінець правління: | 392 р. |
| Попередник: | Валент та Граціан |
| Наступник: | Євгеній |
| Дата народження: | 371 |
| Місце народження: | Augusta Treverorum (Трір) |
| Дата смерті: | 15 травня 392 |
| Місце смерті: | В'єнн |
| Батько: | Валентиніан I |
| Мати: | Юстіна |
Валентиніан II (лат. Flavius Valentinianus) — * осінь 371 в Augusta Treverorum (Трір) — † 15 травня 392, В'єнн) — імператор Західної Римської імперії з 375 по 392 рік, співімператор з Граціаном.
Авґуст Заходу[ред. • ред. код]
У 375 році раптово помирає батько Валентиніана II. Римське військо у під командою германця Меробада в Акінкумі (Aquincum) проголошує Авґустом чотирьохрічного Валентіана. Його брат, 17 річний Граціан вже був проголошений авґустом його батьком, як і їх дядько старший Авґуст сходу Валент підтримали це висування.
Імперія номінально була поділена між трьома авґустами, хоча з правової точки зору залишалась суверенною одиницею. Граціан отримує трансальпійські провінції, Валентіан Італію та частини Іллірії з Африкою, а Валент залишається на сході.
Валентиніан II має свою резиденцію у Мілані, однак зрозуміло що по віковій причині не може управляти своїми провінціями. Ці функції виконує його мати Юстина і військом управляє Граціан.
Валент 9 серпня 378 р. зазнав у битві під Адріанополем страшної поразки і загинув на полі битви. На початку 379 року на зустрічі імператорів в якій брав участь і Феодосій Великий, визначено Граціана наступником Валента на сході.
У 383 році римський полководець в Британії проголошений військами імператором Магн Максим висадився в Галлії, в боротьбі з ним і загинув імператор Граціан. Полководець Валентініана франк Баутон організував охорону альпійських гірських переходів, що ведуть з Галії до Італії. На допомогу Валентініану Баутон викликав загони аланів і гунів, що ймовірно і утримало Максима від вторгнення до Італії. З найманими військами Баутон проник в землі алеманів і погрожував атакувати Галлію з цього напрямку. Максим послав свого офіцера Віктора, який передав пропозиції Максима про мир. Після досягнення мирної угоди з узурпатором Валентініан заплатив аланам та гунам золотом і відправив їх назад. Валентиніан II визнав Максима як легітимного правителя на Заході, натомість зберіг владу над Італією. Східна частина його володінь, балканські провінції в Іллірії, відійшли під контроль імператора Феодосія.
Максим був послідовник християнства основаного на Нікейському символі віри, використовував у своїх цілях суперечку з Валентиніаном — прихильником аріанства. Влітку 387 року він, порушивши угоду про розділ провінцій і влади, висунув війська в північну Італію. Причину для початку кампанії проти Валентініана Максим озвучив як боротьбу за віру батьків. Валентініан з сім'єю утік з своєї столиці Медіолана під захист Феодосія в Салоніки. Політична зацікавленість імператорів один в одному зміцнилася шлюбом Феодосія на Галлі, сестрі Валентініана. У 388 році Феодосій почав війну проти Максима. Узурпатор був захоплений в Акуілеї і страчений там же 28 серпня 388 року. Незважаючи на повноліття Валентініана, Феодосій залишався в Італії і розпоряджався там більше 3 років. Він повернувся до Константинополя тільки 10 листопада 391 року.
З 389 року Валентиніан II має своїми резиденціями Трір та В'єнну і робить спроби повернути владу у свої руки. Однак після повернення Феодосія до Константинополя фактична влада на Заході перейшла в руки командувача військами Західної Римської імперії, франка Арбогаста, що викликало між імператором і командувачем військами конфлікт. Валентиніан пробує змістити Арбогаста з посади, жаліється Феодосію. Конфлікт зайшов далеко і можливо став причиною смерті Валентіана.
15 травня 392 у своєму палаці у В'єнні знайшли Валентіана повішеним. Обставин смерті так і не вияснили. Можливо це сталося із безсилля молодого імператора, а можливо і цей конфлікт став причиною смерті. Однак наступником Валентініана в серпні того ж року було проголошено державного секретаря Євгенія, особистого друга Арбогаста.
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Valentinian II |
Walter E. Roberts: Біографія у De Imperatoribus Romanis(англ.)
