Юсти́н II (Флавій Юстин Молодший Август, лат. Flavius Iustinus Iunior Augustus, грец. Ιουστίνος Β', бл. 520–578) — візантійський імператор (565–578), племінник Юстиніана I і чоловік племінниці його дружини.
Біографія[ред. • ред. код]
Відразу ж після приходу до влади усунув свого найближчого конкурента — Юстина, сина Германа. Потім робив заходи по підвищенню своєї популярності. Попри важке положення скарбниці, пробачив нестачі. Потім розпорядився спалити всі розписки лихварів і відібрати у них всі застави. Намагався примирити православних з монофізитами, але безуспішно. Припинив відкрите заступництво венетам (цирковій партії «зелених»). Проводив широке будівництво в Константинополі.
У зовнішніх справах Юстин не мав успіху. Якщо на Сході вдавалося утримувати персів загалом в колишніх межах, то на Заході велика частина завоювань Юстиніана була втрачена. Італія (окрім частини побережжя) була захоплена лангобардами. Втрачено було багато міст в Іспанії і Північній Африці.
Останніми роками життя бездітний Юстин, що страждав психічною хворобою, за порадою дружини призначив співправителем і наступником воєначальника Тиберія Констянтина.
Література[ред. • ред. код]
- Ю. А. Кулаковский, «История Византии».
| Візантійська імперія • Історичний Портал |
Константинополь | Константинопольський патріархат | Фема |
