| Ангола (1975 - )з Вікіпедії | Прочитати оригінал статті |
| Народна Республіка Ангола |
|||||
|
|||||
| Девіз: «Virtus Unita Fortior» (Латина) «Єдність забезпечує силу» |
|||||
| Гімн: Angola Avante! (Португальська)Вперед Анґоло! |
|||||
|
|||||
| Столиця | Луанда 8°50′ пд. ш. 13°20′ сх. д. / 8.833° пд. ш. 13.333° сх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | столиця | ||||
| Офіційні мови | Португальська | ||||
| Етнос | 36% Овімбунду 25% Мбунду 13% Конго 25% інші африканські народи 2% Mestiço 1% китайці 1% європейці |
||||
| Державний устрій | Президентська республіка[1] | ||||
| - Президент | Жозе Едуарду душ Сантуш | ||||
| - Прем'єр-міністр | Паулу Кассома | ||||
| Незалежність | від Португалії | ||||
| - Дата | 11 листопада 1975 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 1 246 700 км² (22) | ||||
| - Води (%) | незначний | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2013 р. | ▲18 565 269[2][3] (59) | ||||
| - перепис 1970 р. | 5 646 166 | ||||
| - Густота | 14,8 чол/км² (199) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2012 р., оцінка | ||||
| - Повний | ▲$128.288 млрд.[4] (64) | ||||
| - На душу населення | $6,346[4] (107) | ||||
| ВВП (номінальний) | 2012 р., оцінка | ||||
| - Повний | ▲$118.719 млрд.[4] (61) | ||||
| - На душу населення | $5,873[4] (91) | ||||
| ІРЛП (2013) | ▲0.508 (>середня) (148) | ||||
| Валюта | Ангольська кванза (AOA) |
||||
| Часовий пояс | WAT (UTC+1) | ||||
| - Літній час | не спостерігається (UTC+1) | ||||
| Домен інтернету | .ao | ||||
| Телефонний код | +244 | ||||
Республіка Ангола (раніше Португальська Південно-Західна Африка; порт. República de Angola) — колишня португальська колонія, а нині незалежна держава на південному заході Африки. Межує з Намібією, Замбією, ДР Конго, Конго. Площа: 1 246,7 тис. км². Населення — 13,1 млн осіб (2010), найбільша етнічна група — овімбунду. Столиця — Луанда. Понад 98% населення — народи мовної групи нігер-конго. Офіційна мова — португальська. Грошова одиниця — кванза.
Зміст
Ентимологія[ред. • ред. код]
Ангола — від ngola, титулу, використовуваного монархом у доколоніальному королівстві Ндонго.
Історія[ред. • ред. код]
-
Докладніше у статті Історія Анголи
XIII ст. до н. е. — перше стародавнє утворення — Конго зі столицею м. Мбанза-Конго.
1482 — експедиція на чолі з Діогу Каном відкрила гирло р. Конго.
1576 — заснований форт Сан-Паулу-де-Луанда (сучасна столиця міста Луанда).
11 січня 1758 — указ португальського короля про работоргівлю, яка стала основним джерелом збагачення колонізаторів (за три сторіччя колоніального панування з Анголи було вивезено близько 5 млн. рабів — в основному в Бразилію на плантації кави, каучуку і цукру).
1836 — заборона королем Португалії работоргівлі (проте контрабанда рабами продовжувалася до 1852), завдала серйозних збитків колоніальному господарству.
1884–1885 — Берлінська конференція, яка остаточно визначила кордони Анголи, склика з питання територіального розділу в басейні р. Конго між Англією, Бельгією, Німеччиною, Португалією і Францією, а також окремими угодами Португалії з перерахованими державами, підписаними в 1885–1891.
1900–1910 — Національно-визвольні повстання проти Португалії. Всі вони були придушені португальськими військами.
1929 — введено політичний, цивільний і кримінальний статут про тубільців, згідно з яким африканські жителі португальських колоній розподілялися на «індіженуш» (тубільці) і «ассиміладуш» (асимільовані). «Індіженуш» зазнавали дискримінації, примусової праці і довільного оподаткування. Стати «ассиміладуш» могли африканці, які прийняли християнство, добре володіли португальською мовою, мали постійний прибуток і вели європейський спосіб життя. До 1940 статус «асимільованих» отримали 0,6% населення (24 тис. осіб). Дія політичного, цивільного і кримінального статуту про тубільців (система індіжената) скасована в 1961.
1951 — Ангола отримує статус «заморської провінції» Португалії.
1950-і — виникають перші повстанські угруповання.
1961 — антипортугальске повстання на чолі з Холденом Роберто (лідером угруповання УПА, а потім ФНЛА). Табори повстанців розташовуються на території сусіднього Конго (Кіншаса). Початок війни за незалежність, що тривала близько 15 років.
1962 — утворено тимчасовий уряд ангольської республіки у вигнанні на чолі з Холденом Роберто.
1966 — перша збройна акція УНІТА на чолі з (Жонас Савімбі) — колишнім представником народу овімбунду в ФНЛА і сподвижником Холдена Роберто.
1974 — антифашистська революція в Португалії. Португалія надає свободу всім своїм колоніям.
11 листопада 1975 — у місті Луанда проголошено незалежну Народну Республіку Ангола (НРА). Першим президентом країни став лідер МПЛА Антоніо Нето. Конституція 1975 закріпила керівну роль МПЛА в державі.
1975 — прорадянський керівництво втягує у внутрішній конфлікт регулярну кубинську армію. УНІТА використовує допомогу ПАР.
1979 — президентом Анголи стає новий лідер МПЛА Жозе Едуарду Душ Сантуш.
1992 — позбувшись радянської підтримки, МПЛА переорієнтується на США.
2002 — кінець громадянської війни в Анголі (1975–2002).
21 січня 2010 — парламент країни прийняв нову конституцію, що посилила президентську владу та передала всю землю у власність держави.
Географія[ред. • ред. код]
-
Докладніше у статті Географія Анголи
-
Докладніше у статті Геологія Анголи
Атлантичне узбережжя Анголи зайнято прибережній низовиною, яка крутим уступом піднімається на плоскогір'я, що займає більше 90% території країни. Центральну частину плоскогір'я займає масив Бії з найвищою точкою країни — горою Моко (2620 м). Берегова лінія порізана слабко, гаваней мало. На крайньому півдні — пустеля.
Клімат екваторіально-мусонний, на узбережжі трирічний пасатний.
З корисних копалин Ангола багата нафтою, алмазами, залізними рудами, бокситами, фосфоритами, гіпсом, золотом, рудами урану, міді, титану, марганцю.
Річки, що стікають із західних схилів плоскогір'я, впадають в Атлантичний океан, з північних схилів — впадають в Конго, з південно-східних — в Замбезі, з південних — губляться в пісках Калахарі. Під час тривалого сезону дощів річки сильно розливаються, в сухий сезон міліють, а на півдні пересихають. Густа річкова мережа, велика частина річок багата на пороги та водоспади. Рівень води у них коливається протягом року. Великі річки: Кванза, Квіто, Кубанго і Кунене. Судноплавні Кванза і Шилванго.
Ліси і рідколісся займають близько 40% території Анголи. Вологі тропічні ліси зосереджені на північному сході країни, решту плоскогір'я займають сухі листопадні тропічні рідколісся та злакові савани.
Ангола має значними природними ресурсами, з яких основне значення мають нафту (зокрема, родовища Бегонія, Жасмін, Далія) і алмази, а також залізна руда, фосфати, мідь, золото, боксити, уран. Крім цього у республіки є істотні ресурси природного газу: на 2009 рік його запаси становили близько 300 млрд кубометрів. Для родовищ Анголи характерна велика глибина залягання пластів і шельфу, що здорожує видобуток [5].
Політика[ред. • ред. код]
Військо[ред. • ред. код]
Поліція[ред. • ред. код]
Адміністративний поділ[ред. • ред. код]
В адміністративному відношенні Ангола розділена на 18 провінцій (порт. província), які, у свою чергу, діляться на 157 муніципалітетів (порт. município).
| № | Провінція | Адміністративний центр | Площа (км²) |
Населення (2005) |
Щильність осіб/км² |
Карта |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Бенго | Кашито | 31 371 | 250 000 | 7,97 |  |
| 2 | Бенгела | Бенгела | 31 788 | 939 000 | 29,54 |  |
| 3 | Біє | Куіто | 70 314 | 1 674 000 | 23,81 |  |
| 4 | Кабінда | Кабінда | 7 270 | 260 000 | 35,76 |  |
| 5 | Квандо-Кубанго | Менонге | 199 049 | 182 000 | 0,91 |  |
| 6 | Північна Кванза | Н'Далатандо | 24 190 | 575 000 | 23,77 |  |
| 7 | Південна Кванза | Сумбе | 55 660 | 928 000 | 16,67 |  |
| 8 | Кунене | Онджива | 89 342 | 333 000 | 3,73 |  |
| 9 | Уамбо | Уамбо | 34 274 | 2 262 000 | 66,00 |  |
| 10 | Уила | Лубанго | 75 002 | 1 248 000 | 16,64 |  |
| 11 | Луанда | Луанда | 2 418 | 2 644 000 | 1093,47 |  |
| 12 | Північна Лунда | Лукапа | 102 783 | 418 000 | 4,07 |  |
| 13 | Південна Лунда | Сауримо | 45 649 | 216 000 | 4,73 |  |
| 14 | Маланже | Маланже | 97 602 | 1 334 000 | 13,67 |  |
| 15 | Мошико | Луена | 223 023 | 471 000 | 2,11 |  |
| 16 | Намибе | Намібе | 58 137 | 201 000 | 3,46 |  |
| 17 | Уіже | Уіже | 58 698 | 1 288 000 | 21,94 |  |
| 18 | Заіре | М'Банза-Конго | 40 130 | 343 000 | 8,,55 |  |
| Всього | 1 246 700 | 15 566 000 | 12,49 |
Транспорт[ред. • ред. код]
Залізничний транспорт Анголи - складається з 2761 км шляху, з яких 2638 км мають ширину колії 1067 мм і 123 км - 600 мм.
Перша залізнична лінія була побудована в 1909 році. Є три залізничні лінії, не пов'язані між собою, які з'єднують центральні райони країни з Атлантичним океаном. Маса погонного метра рейки 30, 40 і 45 кг, дерев'яні шпали. Основні вантажі: нафтопродукти, цемент, азбест, бавовна, кава та інші продукти сільського господарства. У локомотивному парку є тепловози і паровози.
Залізниці в Анголі понесли великої шкоди в ході громадянської війни. Є проект з відновлення і розширення ліній.
Економіка[ред. • ред. код]
А. — аграрна країна з відносно розвинутою гірничодобувною промисловістю. Основні галузі економіки: нафтова, гірнича (алмази, залізна руда, фосфати, золото, уран та ін.), харчова, текстильна. Осн. тр-т — залізничний, автомобільний, морський. Гол. морські порти: Кабінда, Намібе, Луанда, Лобіту.
Експорт — нафта, кава, алмази, пальмова олія, сизаль, залізна руда, риба
На початку XXI ст. економіка країни базується на сільському господарстві, видобутку нафти, газу, алмазів і мінеральних копалин. Гірничодобувна промисловість становить до 50% ВВП: розробляються нафтові родовища і ведеться видобуток алмазів. Понад 2/3 робочих зайнято в сільському господарстві. Розвинена лісова промисловість, в східних районах Анголи (провінції Південна Лунда і Мошико), а також в Кабінді ведеться заготівля цінних порід деревини (чорного, червоного і жовтого дерева), яка йде на експорт. У районі Бенгели в лісорозсадниках вирощуються евкаліпти. Запаси риби в економічній зоні Анголи, за оцінками ООН, складають біля 1 млн т. В 1998 р. національними компаніями і кораблями Іспанії, Португалії, ПАР, П. Кореї, Китаю і Росії виловлено 202 тис. т. риби, в 1999 р. — 240 тис. т. Валютні надходження країни в основному забезпечуються за рахунок вивозу нафти газу і нафтопродуктів, частка яких в загальному експорті становить понад 90%.
Населення[ред. • ред. код]
Чисельність населення — 13,1 млн (оцінка на липень 2010). Основну частину народу Анголи становлять три етнічні групи: овімбунду (37%), амбунду (мбунду) (25%) і баконго (13%). Решта народності, що населяють країну — чокве, гангуела, нханека-Хумб, Амбо, гереро і ксіндунга. Близько 2% населення становлять африкано-європейські мулати, 1% — білі, переважно асимільовані португальці. Зростання населення в країні становить близько 2% щорічно.
Мови[ред. • ред. код]
Офіційна державна мова — португальська. Населення використовує африканські мови банту: умбунду (південний мбунду) — мова овімбунду, кімбунду (північний мбунду), киконго, чокве, кваньяма.
Релігія[ред. • ред. код]
Більше 53% населення в Анголі — християни. Більшість з них — католики (38%) і протестанти (15%). Близько 47% ангольців сповідують місцеві вірування.
Ангола стала першою країною в світі де заборонили іслам[6]
Здоров'я[ред. • ред. код]
В Анголі досить велика дитяча смертність — в середньому 178 з 1000 вмирають в перший рік життя (1-е місце у світі). Середня тривалість життя ангольців становить для чоловіків — 37,5 років, для жінок — 39,5 років. У 2007 році 2,1% населення було заражено вірусом імунодефіциту (ВІЛ). Щороку від цієї хвороби помирає близько 11 тис. осіб.
Освіта[ред. • ред. код]
Культура[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Атлас мира. Государства и территории мира. Справочные сведения. — Роскартография, 2010. — С. 14. — ISBN 978-5-85120-295
- ↑ Census.gov (2013). «Country Rank. Countries and Areas Ranked by Population: 2013». U.S. Department of Commerce. Архів оригіналу за 2013-05-09. Процитовано 2013-05-09.
- ↑ Department of Economic and Social Affairs Population Division World Population Prospects, Table A.1 (.PDF) United Nations (2009). Процитовано 2009-03-12.
- ↑ а б в г «Angola». International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-07-19. Процитовано 2013-04-17.
- ↑ Майорец М., Симонов К., 2013, С. 215
- ↑ Islam Banned in Angola: http://guardianlv.com/2013/11/islam-banned-in-angola/ Pierwszy kraj na świecie zdelegalizował islam: http://gosc.pl/doc/1791269.Pierwszy-kraj-na-swiecie-zdelegalizowal-islam В Анголі заборонили іслам http://poglyad.com/stories/story-8544
Див. також[ред. • ред. код]
Джерела[ред. • ред. код]
Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ангола |
|
|||||||||||
|
||||||||||||||
|
||||||||
 |
Це незавершена стаття про Анголу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття з географії Анголи. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
