| Замбія (1964 - )з Вікіпедії | Прочитати оригінал статті |
| Республіка Замбія |
|||||
|
|||||
| Девіз: "One Zambia, One Nation" англ. «Одна Замбія, одна нація» |
|||||
| Гімн: Stand and Sing of Zambia, Proud and Free | |||||
|
|||||
| Столиця | Лусака 15°25′ пд. ш. 28°17′ сх. д. / 15.417° пд. ш. 28.283° сх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | столиця | ||||
| Офіційні мови | Англійська | ||||
| Державний устрій | Республіка | ||||
| - Президент | Гай Скотт | ||||
| Незалежність | від Великобританії | ||||
| - Дата | 24 жовтня 1964 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 752 614 км² (39) | ||||
| - Води (%) | 1 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка Липень, 2005 р. | 11,668,000 (71) | ||||
| - перепис 2000 р. | 9,582,418 | ||||
| - Густота | 16/км² (191) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | $10.792 млрд (133) | ||||
| - На душу населення | $931 (168) | ||||
| ІРЛП (2004) | ▲ 0.407 (низька) (165th) | ||||
| Валюта | Замбійська квача (ZMK) |
||||
| Часовий пояс | CAT (UTC+2) | ||||
| - Літній час | не спостерігається (UTC+2) | ||||
| Домен інтернету | .zm | ||||
| Телефонний код | +260 | ||||
| 1 Estimates for this country explicitly take into account the effects of excess mortality due to AIDS; this can result in lower life expectancy, higher infant mortality and death rates, lower population and growth rates, and changes in the distribution of population by age and sex than would otherwise be expected. | |||||
Республіка Замбія — країна та держава без виходу до моря, у Південній Африці, межує на півночі з Демократичною Республікою Конго і Танзанією, сході з Малаві і Мозамбіком, на півдні з Зімбабве, Ботсваною, Намібією, на заході з Анголою. Столицею є місто Лусака, в південно-центральній частині країни. Населення зосереджене в основному навколо Лусаки на півдні і Коппербелта на північному заході.
Спочатку на території Замбії мешкали койсанські народи, регіон колонізований під час експансії банту тринадцятого століття. Після візитів європейських дослідників у вісімнадцятому столітті Замбія стала британським протекторатом Північної Родезії в кінці дев'ятнадцятого. Як і більшість країн колоніального періоду, Замбія управлялася адміністрацією, призначеної з Лондона британської ПАР Компанією.
24 жовтня 1964 р. країна стала незалежною від Великобританії, а тодішній прем'єр-міністр Кеннет Каунда —— першим президентом. Соціалістична Партія національної незалежності Каунди володіла владою з 1964 по 1991 рік. С 1972 по 1991-й Замбія — однопартійна держава з ПНН в ролі єдиної законної політичної партії під девізом «Одна Замбія, Одна нація». Каунду змінив Фредерік Чілуба, соціал-демократ Руху за багатопартійну демократію в 1991 р., розпочавши період соціально-економічного зростання та децентралізацію державного управління. Леві Мванаваса, наступник Чілуби, головував країною з січня 2002-го до своєї смерті в серпні 2008 р., якому приписують кампанії щодо зниження рівня корупції та підвищення рівня життя. Після смерті Мванаваси Рупія Банда виконував обов'язки президента до обрання президентом в 2008 р., займав посаду три роки, Банда пішов у відставку після поразки на виборах 2011 року від лідера Патріотичної партії Майкла Чілуфа Сати.
У 2010 році Всесвітній банк назвав Замбію однією з найбільш швидко економічно реформованих країн світу. Загальний ринок для Східної і Південної Африки знаходиться зі штаб-квартирою в Лусака.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Див. Історія Замбії
Географія, природа[ред. • ред. код]
Див. Географія Замбії
Більшу частину тер. Замбії займає хвилясте плоскогір'я з висотами 1000–1350 м. На півн.-сх. країни вздовж західного краю Центрально-Африканського ґрабена розташовані горстові гори — Мучинга (1893 м), на півночі — г. Сунзу (2067 м). Найвища точка Замбії — гора Намітова (2164 м) — розташована на плато Ньїка, поблизу кордону з Малаві. Клімат країни субекваторіальний. Більша частина території Замбії дренується р. Замбезі і її притоками Кафуе і Луангва, менша частина — р. Луапула. На півночі країни знаходяться великі озера тектонічного походження — Танганьїка, Мверу, Мверу-Вантіпа. Для рельєфу З. характерні великі плоскі улоговини — дамбос, найбільші з яких тектонічного походження і належать до Східно-Африканської зони розломів (западини Бангвеулу, ґрабен Луагві та ін.).
Головні природні визначні пам'ятки країни — водоспад Вікторія висотою 107 м на р. Замбезі на кордоні з Зімбабве і водоспад Каламбо висотою бл. 245 м на кордоні з Танзанією.
Див. також: Геологія Замбії, Гідрогеологія Замбії.
Економіка[ред. • ред. код]
Див. Економіка Замбії.
Замбія — аграрна країна з розвинутою гірничою промисловістю. Основа економіки — гірничодобувна та кольорова металургія. Основні галузі промисловості: гірнича (мідно- і кобальтодобувна) та переробна, текстильна, хімічна, конструкційних м-лів, мінер. добрив. Транспорт г.ч. автомобільний, частково — залізничний, повітряний, трубопровідний. Між Ндолою і портом Дар-ес-Салам в Танзанії функціонує нафтопровід. Міжнародні летовища є поблизу Лусаки і Ндоли.
У 1990-х роках в паливно-енергетичному балансі Замбії частка деревини становила 69%, місцевого вугілля — 6%, імпортної нафти — 11%, ГЕС — 14%. У 1990 було вироблено 7,8 млн кВт·год електроенергії, з них 19% було експортовано в Зімбабве.
Див. також: Корисні копалини Замбії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Замбії, Гірнича промисловість Замбії.
Адміністративний поділ[ред. • ред. код]
Адміністративно територія Замбії ділиться на 10 провінцій:
У свою чергу вони поділяються на райони.
Політика[ред. • ред. код]
Культура[ред. • ред. код]
Історію існування людини на даній території можна умовно поділити на кілька етапів:
- 1). Від виникнення людини до формування традиційного суспільства (1,2 млн років тому — ІІ тис. н. е.);
- 2). Формування політичних об'єднань, ранні класові суспільства (XVI–XIX ст.);
- 3). Період колоніальної експлуатації (сер. XIX ст. — 1963);
- 4). Незалежна країна Замбія (1963 — наш час).
Від виникнення людини до формування традиційного суспільства[ред. • ред. код]
Замбія відноситься до регіонів виникнення людини: homo habilis проживав на цій території 1,2 млн років тому. Зупинки мисливців раннього палеоліту знайдено в місцевості Вікторія-Фолс та Каламбо-Фолс.
У 1921 р. в штольні Брокен-Гілл було знайдено залишки людини 125 тис. років тому — т. зв. «брокенгілська людина», що вміла видобувати вогонь. Поширення людини сучасного типу відбулося приблизно 20 тис. рр. до н. е.
У 1925 в печері Мумбва знайдено сліди людини верхнього палеоліту.
У 1931–1938 дослідження А. Гатті, Р. Дарт, де Н. Гранде, Дж. Кларка підтвердили безперервність заселеності даної території, а також розвиток культури.
Мистецтво зароджується в 4 тис. до н. е. — нащадки бушменів створювали розписи печер, петрогліфи. Наприклад, печера Чіфебва поблизу гори Чіпата.
Перехід до землеробства й скотарства відбувся 500 р. до н. е. — 1000 р. н. е. Залізні знаряддя праці замінили кам'яні. Починається міграція бантумовних племен — носіїв культури залізної ери.
На території Замбії співіснували племена різних культурних рівнів. Бушмени поступово асимілювали або переселилися в тропічний ліс чи пустелю Калахарі. На південному заході досі збереглися племена мисливців й збирачів.
Відкриття металургії заліза відбулося І ст. до н. е. — І ст. н. е. Це призвело до покращення техніки мисливства. риболовлі, землеробства, скотарства. Також це викликало зріст населення й нову хвилю міграції в цей регіон.
Мачілі — найдавніше з датованих поселень залізного віку в Замбії. Тип кераміки «з прорізним орнаментом».
У V–VI ст. починають розробляти мідь й сіль. У ХІ ст. з'являється кераміка нового типу — Луангва. Представники цієї культури є пращурами сучасних племен чева, нсенга, нгоні, тумбука, солі, лала, бемба, лунгу та ін. Вони прийшли з району Південного Заїру. У цих племен скотарства превалювало над землеробством.
Розкопки Дж. Вогеля й Дж. Егана призвели до відкриття типу кераміки «каломо» — відрізняється простотою форм й орнаментів. Будували овальні в плані поселення. Метали використовували для виготовлення прикрас, знарядь праці та зброї.
У XIV–XV ст. торговим центром у злитті рік Замбезі й Кафеу було Інгомбе Іледе. Знайдено поховання 11 людей, представників аристократії. Серед племені була поширена віра в сили природи й духів предків.
Пращури народів іла, тонга прийшли на цю територію в ХІ — ХІІІ ст. Не створили єдиної політичної організації, можливо, через міграційні процеси. Пізніше через їх території пролягали шляхи арабських й португальських торговців. Харчувалися кукурудзяною кашою, кислим молоком, кукрудзяним пивом та напоєм «сібванта» (квас). Виготовляли меблі, музичні інструменти.
Назва племені «малаві», можливо, походить від слова «коваль», оселилися на цій території в XIV ст., пізніше частково емігрували на територію Малаві й Мозамбіка.
Формування політичних об'єднань, ранні класові суспільства[ред. • ред. код]
У цей період міграційні процеси відбувалися не тільки через соціальні й економічні процеси, а й політичні. Виникають міжплеменні політичні організації, об'єднання племен, сильніші племена при цьому поглинали слабші. Вождь відповідав за організацію сільськогосподарських робіт, був політичним, а також релігійним лідером, хранителем легенд, посередником між людьми й духами, миротворцем підлеглих племен.
Мараві — одне з перших політичних організації XV ст. У союзі Чева рідство передавалося за материною лінією, владу наслідував старший син сестри вождя. Жрицями були жінки. Д. Лівінгстон описав складність жіночого труда — вони вирощували кукурудзу, рис, ямс.
Казембе — союз в районі ріки Луапула та озера Мверу. У XVIII ст. правитель Муато Ямво відправив брата Мутанду Джембейембе для створення торгівельного агенті, проте той знайшов залежі солі й не повернувся до Муато Ямво. На територію Казембе не допускалися місіонери й торговці. У 1798 році губернатор володіння в Мозамбіку Ф.- Ж. ді Ласерда-і-Аллмейда описав їх посередницьку роль в работоргівлі.
Вожді союзу Лозі (чи Баротсе) також були нащадками Муато Ямве або Казембе.
У сер. XVII ст. утворився союз луї («луйана» — річні люди). Характерна білатеральна система (рідство за батьківською й материною лініями одночасно). Вождем виступав Муламбва (1790–1835). Їм інші племена платили данину.
У першій третині XIX ст. починається міграція макололо — скотоводів із мовою сікололо. Вони господарювали на цій території з 1838 по 1864 рр. Їх переміг син останнього вождя луї, проте прийдешні макололо на цей час настільки асимілювали з місцевим населенням, що утворили нову етнічну одиницю. Із 1878 року існувала нова династія Баротселенда, що продовжується й до наших днів.
Бемба прийшли на цю територію в І половині XVIII ст. Увійшли в союз з арабами, завдяки чому отримали вогнепальну зброю. Провели війни у 1820–1840 та 1860–1880 рр. Резиденція вождя в Касаме.
Період колоніальної експлуатації[ред. • ред. код]
У період між двома світовими війнами було зібрано багатий етнографічний матеріал, що став основою для публікації монографій та наукових статей М. глакмена, М. Троувела, Дж. Моффат Томсона, Н. Джонса, Т. Вілсона, М. Хантера.
У 1934 році заснували меморіальний музей Лівінгстона (із 1951 — Родса-Лівінгстона), перший історико-краєзнавчий центр.
Із 1908 в Лівінгстоні працювала перша платна публічна бібліотека. У 1947 створено перший архів (документи з 1895 р.).
У 1920-1930-ті рр. африканці-члени християнських місій збирали дані щодо місцевих вірувань, мов, проте науковці-замбійці з'явилися тільки в 1950-ті роки (раніше університети й вищі технічні школи навчали тільки біле населення).
У період зростання національної самосвідомості небагаточисельна інтелігенція виступала за збереження національних традицій. У 1939 р. утворено перший ансамбль, що виконував пісні на місцевих національних мовах.
Незалежна Замбія[ред. • ред. код]
У 1960-ті роки створено культурний центр Марамба — модель африканського села просто неба.
Основою для сучасної замбійської літератури став народний епос, легенди й інший фольклорний матеріал. Відомо, що при дворі лозі, лунда утримували велику кількість народних співців, що розповідали про легендарне й історичне минуле племені. Прозаїки ХХ ст.: С. Мпаші, П. Мушиндо, У. Чишимба, Ф. Мулікита, А. Читаука. Також існує англомовна література.
Театр розвивається також з народних традицій: весільних церемоній, ритуалів ініціації, релігійних містерій, колективних танців. Сучасний театр формується з 1960-х рр.
У кінематографі основну роль займає документальний жанр.
Див. також[ред. • ред. код]
Джерела[ред. • ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
- История Замбии в новое и новейшее время.-М., Наука, главная редакция восточной литературы., 1990.- 292 ст.: ил. (рос).
 |
Це незавершена стаття про Замбію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
||||||||
|
||||||||
|
||||||||||||||
