| Олександр І Александр I |
||
 |
||
|
||
|---|---|---|
| 1801 — 1825 | ||
| Попередник: | Павло I | |
| Спадкоємець: | Микола I | |
| Народження: | 23 грудня 1777 | |
| Смерть: | 1 грудня 1825 (47 років) Таганрог |
|
| Династія: | Гольштейн-Готторп-Романовська | |
| Батько: | Павло I | |
| Автограф: |  |
|
Олекса́ндр І Па́влович «Благословенний»[1] (*12 (23) грудня 1777, Санкт-Петербург — †19 листопада (1 грудня) 1825, Таганрог) — Російський імператор з 1801. Старший син імператора Павла I та Марії Федорівни.
В останні роки життя нерідко казав про намір зректися престолу і «віддалитися від світу», що після його несподіваної смерті від черевного тифу в Таганрозі породило легенду про «старця Федора Кузьмича». Згідно з цією легендою, в Таганрозі помер і був потім похований не Олександр, а його двійник, у той час як цар іще довго жив старцем-відлюдником у Сибіру і помер у Томську в 1864 році[2].
Діяльність[ред. • ред. код]
Займав престол після вбивства свого батька Павла І в результаті палацового перевороту. В перші роки правління, побоюючись революційних виступів і частково під впливом своїх радників, серед яких були і українці (Віктор Кочубей, Михайло Сперанський, Василь Каразин), провів ряд ліберальних реформ (указ 1803 про вільних хліборобів, указ про дозвіл купцям, міщанам і державним селянам купувати незаселені землі, відкриття Харківського і Петербурзького університетів).
З 1810 року проводив внутрішню політику, яка отримала назву аракчеївщина. З другої половини 1824 року здійснив мандрівку по європейській частині країни. 3 жовтня прибув до В'ятської губернії, відвідав село Дебьоси. Побував на Іжевському заводі, де на пам'ять отримав 2 мисливських рушниці та пару пістолетів. Того ж дня відвідав Арсенал. Заводу та командуванню дав високу оцінку. Зворотній шлях лежав маршрутом Зура-Балезіно-Полом-Глазов-Слободський-В'ятка.
Зовнішня політика[ред. • ред. код]
В зовнішній політиці лавірував між Англією і Францією, програв Наполеону під Аустерліцем у 1805, уклав Тільзитський мир у 1807. У 1805-07 брав участь у 3-й і 4-й коаліціях проти наполеонівської Франції, зазнав поразки в битві під Аустерліцем (1805) і Фрідландом (1807). В роки його правління російський народ переміг у російсько-французькій війні 1812 року. У 1813–1814 Олександр І був учасником закордонних походів російської армії, одним з керівників Віденського конгресу 1814–1815 і організаторів Священного союзу 1815. Олександр І вів успішні війни з Туреччиною (1806–1812), Швецією (1808–1809). У роки правління Олександра І до складу Російської імперії увійшли Грузія (1801), Фінляндія (1809), Бессарабія (1812), Азербайджан (1813), колишнє герцогство Варшавське (1815). Уряд Олександра І проводив імперську політику щодо неросійських народів. Для зміцнення колоніальної адміністрації в Україні скасував виборність судових і адміністративних посад, посилив русифікацію шкільництва, придушував українську культуру.
19 квітня 1819 року іменним наказом імператора Олександра І був створений Азійський департамент — один із трьох департаментів міністерства закордонних справ Російської Імперії, який займався справами східних держав, а також Туреччини і Греції.
Правління Олександра I також знаменувалося початком тісних зв'язків між Російською імперією та Сполученими Штатами. Росія ввозила з Америки бавовну, каву, рис, тютюн, цукор; США імпортували залізо, пеньку, смоли. За Олександра I до США прибули перші російські дипломати — Пален, Дашков.
17 квітня 1824 року була підписана Російсько-Американська конвенція щодо дружніх зв'язків, торгівлі, мореплавства та рибного лову.[3]
Помер імператор у Таганрозі.
Про нього[ред. • ред. код]
Властитель слабый и лукавый,
Плешивый щеголь, враг труда,
Нечаянно пригретый славой,
Над нами царствовал тогда.
(Пушкін, 10 глава поеми «Євгеній Онєгін»)
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ (рос.)Росія під скіпетром Романовых (1613–1913).
- ↑ Сахаров А. Н. Александр I. — М.: Наука, 1998. — 287 с. — ISBN 5-02-009498-6.
- ↑ Російсько-американська торгівля [1] (рос.)
Література[ред. • ред. код]
- Шильдер Н. К. Император Александр Первый, его жизнь и царствование. Т. 1 — 4. 1897–1905. (Шильдер Н. К. [2])
- Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6
 |
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
