Скарб з Ле Шамо

«Ле Шамо» (25 серпня 1725 року)

Французський фрегат під час урагану налетів на підводні камінці та пішов під воду. Загинули більш як 360 чоловік...

На початку липня 1725 року французський фрегат «Ле Шамо» вийшов в море із порту Рошфор та взяв курс на Квебек. Новий губернатор канадськоі провінціі Труа-Ривьер в супровід тільки що призначених королем чиновників колоніальноі адміністраціі вибув до місця служби. Все було, як завжди, за виключенням того, що в трюмі, крім звичайного вантажу - скота, овочів, одежі, зброі, знаходились дуже солідна сума - 116 тисяч ліврів дзвінкою монетою.

Підбір екіпажу був дуже ретельним. Людовик XV особисто підбирав капітана та штурмана, які в свою чергу відшукали надійне судно, облаштували його по останньому слову техніки, добре озброїли найняли не менш досвідчений, ніж вони самі, мореходів. Словом, неочікуванностей не передбачалось.

Спочату все дійсно йшло гладко. Через вітер перехід через Атлантику продовжувався значно довше, чим планувалось, та тільки до кінця серпня («Ле Шамо» лишив Францію в перші дні липня) моряки побачили землю. це був берег острова Кап-Бретон до півночі від крепості Луібур.

25 серпня почався сильний ураган. Капітану Сен-Жаме вдалося відвести судно із епіцентру шторму, і до ранку наступного дня його відділяло лише десять міль від надійноі бухти островка Порте Нова. Змінюючи курс, «Ле Шамо» налетів на підводні камінці (вони по цей день називаються «рифами Шамо»).

О десятій ранку мешканці прибережних сіл Бален та Птит-Лоррен знайшли на березі зламок мачти з залишками королівського штандарту з золотими ліліями. це було все, що залишилось від гордості колоніального флоту Франції. Ввечері того ж дня губернатор та комендант крепості Луібур, негайно прибули на місце катастрофи, стали очевидцями останнього акту трагедії - в бухті Кельпи випливли десятки тіл. Всього ж на борту фрегату було більш ніж 360 чоловік.

А маленьких слідів вантажу, заради якого був затіяний весь цей перехід, знайти не вдалось, хоч корабель загинув у двох шагах від берега та потонув відповідно на невеликій глибині. Всі були впевнені, що знайти сундуки для професійних пірнальників не складе особливої праці. Стихія, всеодно внесла свої поправки. Штормова погода надовго затримала пошуки, а коли вони розпочалися знову, вдалось знайти лиш декілька пушок та якорів. Золото Людовика XV пропало безслідно.

Так закінчилась перша остання спроба французьских властей врятувати скарби «Ле Шамо», та майже 200 років іх ніколи не згадували.

На початку XX століття були організовані нові експедиції. Інтенсивні пошуки на протязі майже двох місяців велися у 1961 році. Пірнальнику - любителю Алексу Сторму, голландцю по національності та художнику по профессії, участнику цих пошуків, повезло зразу: в перший же день він знайшов кучі заржавілих ядер та декілька пушок. На одній із них ясно читалась назва «Ле Шамо».

Цього було достатньо, щоб впевнити капітана пошукового судна продовжить пошуки. І фортуна не обдурила надій Сторма. Вже у наступньому зануренні він знайшов під кучою пушечних ядер першу срібну монету, яка непогано збереглася. Третя спроба увінчалась знахідкою датірованою 1724 роком бюста Людовика XV.

Но на цьому все і закінчилось. Скільки не пірнали Сторм і його товариші, море не нагородило їх більше нічим. Капітан разпорядився спрямувати пошуки на старовинній зброї, думали украсити ними реставровану крепость Луібур. Сторм увійшов у вкус – знайдена монета всерйоз стривожило цйого уявлення.

Зрозуміло, новини про знахідку рознеслись далеко за межами бухти Кельпі. До місця катастрофи XVIII столілля кинулись десятки пірнальників та водолазів. Задача була не із легких. Но ні льодяна вода, ні часті тумани і шторми, ні навідь акули не змогли перешкодити ентузіастам. І тільки до кінця року експедиція була припинена, а пошукова група розпалась.

Сторм вернувся в бухту через чотири роки. На цей раз його супроводжували тільки два фахівці, яким він довірив повністю, - картограф Дэвід Макічерн та штурман Харвиі Маклеод. В їх распорядженнні був невідомо звідки взялося креслення фрегата (французські архіви довго та безуспішно вимагвли його повернення), спеціально обладнана яхта «Мэрілін Б11» і попередній ентузіазм. Бухта була розділена на квадрати, в кожному із яких велись активні пошуки. До червня1965 року в розпорядженні группи були нові деталі корпусу фрегата.

Вивчення цих обломків зразу ж показало, що шукати треба в іншому місці. Цікаво, що у рифі Шамо було знайдено 26 пушок і інші останки - тільки з однієї палуби. Слідів останніх 22 пушок, разміщених на наступній палубі , і не згадувалось. Тому було вирішено, що реальні знахідки можливі на значно більшій глибині, отже, де завгодно, но не біля рифів.

І перше ж обстеження більш глибоководного району бухти підтвердило правоту дослідників: тепер в їх распорядженні були всі 48 палубних орудій «Ле Шамо». Шлях до довгожданним сундукам прояснився.

Но слід зразу ж обірвався. Тепер рятівники сконцентрували увагу на самому побережжі, де, як ни дивно, шукати скарби до цих пір нікому не приходило до голови. Між тим серед гострих як бритва каменів і були знайдені нові реліквії, в тому числі декілька сируватих монет явно французського походження. При більш ретельному обстеженні вони виявились золотими луідорами з профілем ЛюдовикаXV. Сторм і Макічерн не разраховували на великі знахідки , но уже через декілька хвилин їм з великим трудом вдалось занести в шлюпку рюкзаки, повні монет. Загальна вартість знайденого була оцінена по самим скромним міркам в 300 тисяч доларів.

Пізніше більша частина колекції опинилась в Нью-Йорку. Канадська провінція Нова Шотландія, на території якої була зроблена знахідка, задовільнялись 10 відсотками підводного скарбу...

Можливо Вас зацiкавлять цi монети