Історія японської єни, як грошової одиниці, багата і охоплює кілька століть. Ось огляд:
Походження: концепція ієни як грошової одиниці сягає 19 століття під час реставрації Мейдзі (1868-1912). До цього періоду Японія використовувала різноманітні валюти, у тому числі мон, кобан і рьо, які являли собою золоті, срібні або мідні монети, випущені феодальними володіннями або сьогунатом.
Прийняття ієни: У 1871 році уряд Мейдзі встановив єну як офіційну валюту Японії шляхом прийняття Закону про нову валюту. Єна базувалася на десятковій системі, коли 1 єна поділена на 100 сенів. Нова валюта мала на меті модернізувати грошову систему Японії та сприяти міжнародній торгівлі.
Перші монети й банкноти йєн: перші монети йєни були викарбувані в 1871 році, а паперові банкноти з'явилися в 1872 році. Спочатку ці монети й банкноти карбувалися й випускалися різними номіналами, зокрема номіналом 1 ієна, 5 ієн, 10 ієн і вище.
Єна під час Другої світової війни: під час Другої світової війни на економіку Японії сильно вплинули військові дії. Через дефіцит дорогоцінних металів уряд випустив спеціальну валюту військового часу, включаючи банкноти та монети, виготовлені з альтернативних металів.
Післявоєнні реформи: після поразки Японії у Другій світовій війні були здійснені значні економічні реформи. У 1949 році ієна була прив’язана до долара США за Бреттон-Вудською системою, що призвело до стабільності вартості валюти та сприяло післявоєнному економічному відновленню Японії.
Сучасна ієна: ієна продовжувала розвиватися в післявоєнний період. У 1953 році ієна була переоцінена, 1 ієна дорівнювала 100 старим ієнам. Сучасна ієна випускається Банком Японії (BOJ) і доступна як у монетах, так і в банкнотах номіналом від 1 до 10 000 ієн.
Єна як резервна валюта. Єна є однією з основних світових резервних валют і широко використовується в міжнародних фінансах і торгівлі. Це також одна з найбільш торгових валют на валютному ринку, відомому як ринок форекс.
Вплив економічної політики: на вартість ієни вплинула різноманітна економічна політика, проведена урядом Японії та Банком Японії. Ця політика включає монетарне пом’якшення, кількісне пом’якшення та зусилля по боротьбі з дефляцією та стимулюванню економічного зростання.